Way to mt. Marmolada, Dolomites (2017)

Смарагдові води озера Карецца залишилися як один із найкольоровіших спогадів про Доломіти, де ми робили акліматизаційну вилазку перед сходженням на Монблан.

Озеро Карецца (Lago Di Carezza), знаходиться в Південному Тіролі за 25 км від містечка Канацеї, дорогою до Больцано. Розташоване на висоті 1534м у підніжжя гори Латемар (2799м, Доломітові Альпи) і має дуже унікальний колір води. Спускатися до берега, а тим паче купатися в озері - заборонено. Штраф, як пишуть, 3600 євро.

Дісталися ми у Пд. Тіроль вже після півночі. Стоянка розташовувалася на висоті біля 2000м. Була злива. Сонні і втомлені після довгого автобусного переїзду. Дехто не хотів виходити і волів би ночувати у бусі. Розкладати намети вночі у проливний дощ, при температурі близькій до нуля - всюди мокро і сиро - це той ще виклик. Дехто вирішив його не приймати.

Дощ тривав до полудня, тож вдосхочу виспавшись і пообідавши, о 14:30 ми вийшли на штурм Мармолади - найбільшої вершини Доломітових Альп. Її найвищий пік Punta Penia підноситься на 3343м над р.м.  

Стежка, що йшла праворуч від стоянки, вела вгору поміж карликових сосен. Місцями прохід був підкріплений металевими та дерев'яними перилами і драбинами для підйому по скельному масиву. Далі траверс, вихід до верхньої станції підйомника, який був доволі простим і мальовничим - навпроти відкрився мальовничий вид на масив Селла. 
 
Після верхньої станції (2626м) розпочинався підйом, вкритий снігом, під яким були заледенілі каміння і гірська порода. Цю ділянку ми йшли ще без кішок, тож на одному такому камені я необачно підсховзнувся. Ціною цього став розбитий фільтр до об'єктива - камера висіла на плечі.

Далі кількасот метрів траверсу по льодовику і вже під скельним виходом із віа феррата ми вдягнули кішки та сформували зв'язки. Наша п'ятірка йшла другою і вийшла на гребінь уже після заходу сонця - восени темніє рано. До вершини залишалося 150м, але у рамках безпеки гід прийняв рішення йти вниз. Тож включивши ліхтарики, знову встібнули самостраховки у фіа феррата і рушили вниз. 

Наступного дня ми виїхали через Больцано у сторону долини Шамоні.